Найбільш поширеною проблемою шкіри голови є себорея і, як наслідок, себорейний дерматит (лупа). Себорея - це шкірне захворювання, основною ознакою якого є порушення процесу вироблення шкірного сала (себуму). Це захворювання вражає не тільки шкіру голови. Воно виявляє себе скрізь, де є сальні залози (шкіра обличчя, спини, грудей тощо). Виділяють жирну, суху та змішану себорею.
При цій патології можуть спостерігатися зміни як функції виділення сальних залоз, так і хімічного складу шкірного сала. Якщо процес салоутворення в нормі, то основні компоненти себуму, виділяючись на поверхню шкіри, змішуються із секретом потових залоз та утворюють гідроліпідну мантію, яка й захищає шкіру, пригнічуючи ріст та розмноження хвороботворних мікроорганізмів.
При порушенні цього процесу знижуються бактерицидні властивості сального секрету – виникає оптимальне місце існування для хвороботворних мікробів (розвивається себорея). Як кількісна, так і якісна характеристика шкірного сала залежать від загального стану організму, особливо від нервової та ендокринної систем, а також стану шлунково-кишкового тракту. Крім того, важливу роль відіграють тут стать, вік, характер харчування, супутні захворювання, клімат і пора року – все це цілком може змінювати склад секрету сальних залоз, зменшуючи захисні властивості шкірного сала, що створює умови для розмноження мікробів і розвитку хвороби. . Крім того, важливе значення у виникненні себореї має спадкова схильність до розвитку цього захворювання. Найбільша кількість шкірного сала утворюється та виділяється в період статевого дозрівання. Крім того, себорея може бути спровокована неправильним доглядом за шкірою голови – при миття неякісними, особливо лужними шампунями, приватне фарбування та знебарвлення волосся, хімічна завивка тощо.
Часто себорея ускладнюється розвитком себорейного дерматиту (лупи), про який ми розповімо у наступній статті.